БЁль

Метелик. ТендЁтний Ё тонкий,

що б'эться у душЁ мо©й

Метелик на Ём'я Страждання

з'явився вЁд розчарування.

У темрявЁ бо©ться вЁн

та хоче далЁ полетЁти,

але не може залишити

душЁ мо╨© тЁсних стЁн.

ВЁн б'╨ться крильцями

та гЁрко плаче...

Я затуляю очЁ пальцями,

бо бачу я його неначе.

Але не можу вЁдпустити-

душЁ вуста комусь вЁдкрити.

Пробач мене, метелик мЁй

я знаю,що ти вЁдчува╨ш,

бо сама маю гЁрку бЁль,

ти на крильцях ©© трима╨ш.

Коли торка╨шся крилом серця,

думаючи,що там на волю дверця,

я знаю-боляче менЁ робиш ти,

але не знаходячи волЁ теж не досяга╨ш мети!

Щож, будемо обо╨ страждати,

це краще нЁж вЁдчуттЁв не мати!

Може ти до неволЁ звикнеш?

Та все ж надЁюсь,що зникнеш...