Так, це, обман, що живемо у жебрацькій Україні. Насправді всі прибідняються - кажуть, що заробляють копійки, а насправді гребуть гроші лопатою. Де гребуть? Та скрізь! Хтось бурштин видобуває, хтось ліс валить у Карпатах, хтось на базарі продуктами харчування торгує, хтось ремонти людям в квартирах робить, у когось своя станція технічного обслуговування. Так, звісно, є і багато тих, хто заробляє мало. Але також доволі багато тих, хто крутяться і добряче заробляють - звісно, всі вони прибідняються, що бідні, але їх дорогі автомобілі та особняки говорять самі за себе. От особисто я навіть зі своєю чималенькою заробітною платою в більши ніж п'ять тисяч доларів на місяць відчуваю себе справжнім жебраком, дивлячись на всі ці дорогі автомобілі та особняки, але я розумію, що для того щоб гребти гроші лопатою, потрібно працювати на себе, а не "на дядю", і для цього дійсно потрібен певного роду талант, якого в мене, на жаль, немає, зате є у дуже багатьох моїх співвітчизників.
Щоб не бути брехуном, наведу кілька прикладів:
1) Кум мого брата, власник СТО у невеличкому районному центрі, побудував собі будинок, одружений на найкрасивішій дівчині в моєму класі, та і, мабуть, у всьому районі.
2) Знайомий мого брата купує у перевірених людей свиней і робить настільки смачні домашні ковбаси, що мабуть, щось смачніше годі собі уявити - ні це не той сурогат, що продається в торгових центрах у Києві. Я ще у іншого друга мого брата запитував - ну який сенс селянам продавати таких свиней, що з них такі смачні ковбаси робляться. А той хлопець каже - бо вони цінують свою репутацію, знають, що якщо продадуть не таке м'ясо, у них більше не буде постійного покупця. Про багатства цього знайомого свого брата нічого не знаю, але знаю що в Києві на базарах нема настільки якісної свинини, і одного разу ми з дружиною і її подругою у Києві серед особняків, а в цієї подруги мати на базарі творогом торгує - купує у бабів і перепродує, то ця подруга сказала, що це особняки торговців м'ясом.